|
|
|
Школа фотографії Віктора Марущенка та Фотоклуб 5.6 розпочинають 11 грудня п”ятиденний інтенсивний курс Марії Пономарьової “Артикуляція задуму”, що пройде в арт-просторі Plivka в Довженко-центрі.
На час роботи над підготовкою курсу ми зіткнулись з певним феноменом у нерозумінні такого етапу, як формування візуального бачення через текст у фотографів. Часто можна зустріти таку думку: “я не хочу розповідати про те, який сенс вкладено в мою роботу, набагато важливіше почути як її інтерпретують інші”.
Та чи підтримують таку позицію ті, хто працює з візуальними медіа?
Чи справді така романтика, знаходить своє відображення у реальному світі?
Ми розпитали, що про це думають українські митці, і ділимось з вами:
Як правило, сильні фотографічні сюжети, що залишилися в історії фотографії – стають зоною перетину авторського опису, фотографічної мови і різноманітних методів читання фотографії. Всі ці компоненти разом складають її артикульованість. Якщо ж одного з голосів не чутно (авторського голосу), велика вірогідність, що зображення буде обесціненим.
Звичайно, дуже важливо вміти описувати свої роботи!
Працюючи в архітектурному бюро, скажу, що спочатку існують: концепція, ідея, щось загальне, і взагалі коли є що сказати, тоді висловити це за допомогою слова не проблема. Фотографія, як і будь який інший проект, народжується легко, ефективно! Процес формулювання задуму через слово допомагає викристалізувати саму ідею, проект. Можливо деякі митці цього не роблять тому, що володіння словом — це не так легко, як може здатися на перший погляд, і над цим треба працювати: читати інших та експериментувати з різним матеріалом в своїх проектах!
З приводу тексту до фотографій/ проектів/серій — тут спірне питання, на яке немає відповіді. З одного боку — так, текст потрібен, адже ти підносиш глядачеві свою роботу з тієї точки зору, з якої розглядаєш її сам, як автор, а вже погоджуватися чи ні, це справа особиста. Так само, конкурси, гранти, резиденції не братимуть заявки (в більшості випадків) без особистої історії. Головне усвідомлювати, що для тебе важливіше, і, звичайно ж, йти за своїм внутрішнім бажанням.
Віктор Марущенко
За весь час роботи у фото-мистецтві я спостерігав як змінюється підхід до візуального мистецтва. Медійний арт-простір почав стрімко розвиватися під впливом цифрової техніки, а форма творів мистецтва стала концептуальною. Сьогодні, художник має більше працювати з сенсом твору аніж з формою. У нашому ж суспільному просторі, щось пішло не так. Чи то брак освіти, чи то незацікавленість молодого покоління призвело до відчуження українського арт ринку від іншого світу. Тому треба набирати темп та вкладати гроші у свою освіту.
Кожен митець має ставити перед собою три запитання: Що? Як? Для чого? І ось це «для чого?» у нашій фотографії зникло. Знімати на фотоапарат можуть навчити в будь-якому гуртку, тим більше, що камери сьогодні такі, що все самі зроблять. Найголовніше для фотографа — знайти свої теми та вміти їх описати.
В понеділок Марія прилетить з Амстердаму для того, щоб розповісти нам як в художній практиці (в широкому сенсі — artistic practice) винести в свідоме з безсвідомого свій задум, артикулювати його й рухатися з ним, не заперечуючи ‘інтуітивну складову’ та називаючи головне. Головна мета курсу — навчитися одягати в зрозумілі та значимі слова те, що ми творимо.
Програма розрахована на: фотографів, кураторів, філософів, арт-критиків, мовознавців, режисерів, письменників тощо.
Деталі за посиланням
Пишіть на пошту: photoclub5.6@gmail.com
Деталі за номером: 0985266403 Ніколетта
Коментарии